Мова йде про сутність в кожній релігії, у цьому випадку про суть християнства, про порятунок

Родове прокляття, як наслідок гріховної спадщини

Сьогодні багатьох хвилює питання передання з покоління в покоління гріховної спадщини і як від неї позбутися. Тому й не дивно, що наші міста обклеєні листівками шарлатанів про позбавлення від родового прокляття. Тема для закарпатської ментальності інтригуюча, люди сутність цих речей не розуміють, тому, на їх думку, можна спекулювати.

Кожний православний християнин повинен розуміти, що питання позбуття родового прокляття є питанням позбуття гріха. Де нема гріха - нема ніяких і проклять. Церква вчить, що є три види гріхів: первородний, родовий і гріхи особисті. Взагалі питання боротьби з гріхом, і, відповідно, з прокляттям, яке гріх несе, є центральним питанням християнства, його сутністю. Християнство вчить, що людина повинна відчувати необхідність спасіння, позбавлення від гнітючого гріха і що це спасіння може дати тільки Спаситель – Господь наш Іісус Христос. Інший шлях, яким би він не був, є ніщо інше, як омана і пастка лукавого. Перед тим, як говорити про шлях до позбавлення від гріхів, в тому числі і родового, розглянемо коментар про поняття „родовий гріх” професора Московської Духовної Академії Олексія Ілліча Осипова.

„ Родовий гріх - це не той гріх, за який ми несемо відповідальність, це не гріх, у якому людина винна. Ні, це та хвороба морального порядку, хвороба, яка здобувається людиною або, краще сказати, з якою народжується людина, але джерелом якої є не вона сама, а її батьки, її предки. Що ж конкретно є джерелом цієї хвороби? Як правило, а може це тільки так і є, являються якісь серйозні моральні злочини. Виявляється, важкі гріхи або які в нас у богослов'ї називаються смертними гріхами, роблять дуже сильну дію на душу й тіло людини. Запам'ятаємо, людина - це одна істота, це ми розділяємо часто душу й тіло. Насправді, людина - це єдина істота й тому смертний гріх робить дуже сильну дію на совість людини, на душу (згадайте переживання Раскольникова у Достоєвського). Виявляється, він накладає печать на всю сутність людини, у тому числі, на її спадковість. Таким чином, ми одержуємо страшний результат. Злочин родоначальника, виявляється, наносить таку рану, що передається протягом декількох поколінь. Коли Біблія говорить про те, що гріх батька позначається до 3 - 4 роду, можна думати, що особливо сильна дія цієї рани, що робить людина своїм злочином і яка передається з покоління в покоління, має значення в перших цих 3-х, 4-х поколіннях. Особливо сильно відчувається, як рана не гоїться в нас протягом якогось часу, так і тут, особливо сильно ця рана позначається в цьому проміжку часу. Це і є родовий гріх, проте, що це не є богословська абстракція, а це є реальність нашого життя, кожен може в цьому переконатися. Ми на багатьох дітях прямо бачимо яскраво виражені страсті, хвороби. Вона ще нічого не знає, ця дитина, а уже в неї випинає у всю, над нею сміються її побратими, діти, вона ще не розуміє, а в неї вже це говорить. Вона за це не несе відповідальність, ми називаємо це гріхом у змісті. Отож, родовий гріх, хоча ми йменуємо гріхом, насправді це хвороба, це не особистий акт людини, а хвороба, наслідувана нею, але ця хвороба не вічна, тобто вона особливо діє на 3 - 4 роди, вона може бути вилікувана правильним життям. Якщо в плині цих поколінь найдуться люди, які протистоятимуть цій хворобі, боротимуться із собою й зрештою переможуть її, то тоді припиниться цей родовий гріх, але із цього випливає дуже важлива річ, про що варто знати всім людям, про що потрібно буквально проповідувати: батьки бійтеся гріха, якщо ви дійсно любите своїх дітей! Не думайте про те, що ваше життя не має ніякого значення для ваших дітей. Не думайте про це й не мрійте. Всі ваші злочини й ваші гріхи відбиваються на ваших дітях. Тому коли зараз суцільно й поруч ставлять запитання: що нам робити з нашими дітьми? Відповідь завжди доводитися давати однозначну. Подумайте спочатку, що робити з батьками, тобто із самими собою, тоді дізнаєтеся, що робити з дітьми. Отже, це те, що ми назвали родовим гріхом. У деяких родах і навіть племенах певні страсті позначаються з особливо великою силою, тому так і залишився в історії рід каїнітів, розбійницькі роди, злодійські династії й т.д., там з особою силою діють моральні хвороби. Тому цим людям потрібно поспівчувати, ми їх засуджуємо, говоримо: „От негідники, злочинці”, - почекайте засуджувати. Ви подумайте спочатку, від кого вони походять, у якому середовищі вони виховалися. Жалувати потрібно хворих людей, а не засуджувати, якщо можна - допомогти. Тільки особистий гріх є гріх, що опоганює людину. Лукавство опоганює, а те, що людина народилася зі схильністю до гріха, це саме по собі не опоганює, опоганює тільки те, коли людина із цією схильністю погоджується й починає діяти відповідно до неї, але сама по собі схильність ця не опоганює ”.

Тому неминуча внутрішня боротьба, подвиг виправлення себе зі стремлінням волі до добра. Благодать же Христова направляє людину й допомагає їй досягати духовного видужання, а не якісь сеанси, де молодий хлопчина без жодних Ваших моральних зусиль „зніме” Вам гріхи чи, відповідно, прокляття.

Саме в тому і полягає велика перевага християнської віри над іншими релігіями й різними релігійно-філософськими вченнями, що тільки вона дає людині сили й засоби боротьби із гріховною схильністю й досягненням моральної чистоти. Першим поворотним моментом у справі духовного видужання є Таїнство Хрещення, у якому віруюча людина одержує прощення